Архітектори, що будують стадіони, спортивні палаци і автодроми, як правило, не такі відомі широкій публіці, як, наприклад, ті, хто зводить оригінальні цивільні будови.
Діяльність багатьох «спортивних архітекторів» залишається як би в тіні, хоча іноді вони «творять» перлини архітектури (сьогодні навряд чи хтось назве ім’я архітектора найбільших футбольних арен в світі – «Маракани» на 200 тис. глядачів, побудованого в Ріо-де-Жанейро до першості світу -1950 з футболу). Про цю категорію архітекторів найчастіше згадують тільки в дні великих і малих ювілеїв або при здійсненні нових грандіозних спортивних проектів. Осінь 2002 року ознаменувалася двома неординарними подіями у сфері будівництва спортивних споруд, які привернули увагу світової громадськості. У Лондоні почався демонтаж відомого всім футбольним уболівальникам стадіону «Уемблі», а в Мюнхені відбулася церемонія закладки першого каменя нового стадіону, на якому, імовірно, пройде відкриття XVII/ першості світу з футболу. В цілому ці два заходи тісно пов’язані між собою: два найбільші центри Європи вирішили звести не просто сучасні, але і унікальні з погляду спортивної архітектури футбольні арени.
ПРОЕКТ «УЕМБЛІ-2»
Звичайно, ідея демонтажу «Уемблі» далеко не всім припала до душі. Поступали різні пропозиції модернізувати арену, яка вміщала 68 тис. глядачів. Проте організатори реконструкції лондонського стадіону відчували дефіцит фінансових коштів, тому сама ідея про демонтаж старої і спорудження нових арен цілком відповідала довгостроковим інтересам бізнесу. Спочатку британські інвестори нібито погоджувалися на такий варіант, але потім з’явилися побоювання, що дорогий проект може стати нерентабельним. У результаті на Туманному альбіоні необхідна сума для будівництва так і не була знайдена.
Благо, що у англійців знайшлися зарубіжні фінансові «спонсори». Приблизно $660 млн. на споруду нового «Уемблі» було надано німецьким банком «Westdeutsche Landesbank». Близько $188 млн. було зібрано шляхом проведення Національної лотереї. Футбольна асоціація «нашкрябала» $160 млн., а уряд Великобританії – $80 млн. Разом вийшло близько $1,1 млрд. А швейцарський банк «Credit Suisse» пообіцяв виділити $52 млн. на «непередбачені витрати».
Вважалося, що суперсучасна футбольно-легкоатлетична арена повинна стати головним козирем Лондона в боротьбі за право проведення Літньої Олімпіади-2012 (олімпійський відбір і конкурс відбулися в 2005 році) або першості світу з футболу в 2014 або 2018 рр.
Новий стадіон вражає не тільки масштабністю фінансової сторони справи, але і своїм архітектурним рішенням. Проект спортивних арен був розроблений фірмою «Фостер і партнери» спільно з американським фахівцем з дизайну Хоком Лобом. На місці символів «Уемблі» – двох знаменитих башт – спорудили 133-метрову тріумфальну арку. Відповідає зовнішньому вигляду і «внутрішня начинка» 90-тисячного стадіону. По-перше, під трибунами вирішили створити бігову доріжку, як на «Стад де Франс» під Парижем. При проведенні легкоатлетичних змагань перші ряди легко забираються (кількість місць скоротиться всього на 10 тис.), а замість них укладається бігова доріжка. По-друге, на новій арені фани футболу відчуватимуть себе дуже затишно. За словами директора Англійської футбольної асоціації Адама Крозье, кожен глядач має такі ж зручності, як і члени королівської сім’ї в ложі старого «Уемблі». По-третє, велика кількість туалетів (приблизно 2000) і торгових точок (478), які задовольнять потреби всіх уболівальників, що прийшли на футбольний матч. По-четверте, недалеко від нового стадіону планується побудувати сучасний велодром, а також олімпійське село (якщо Лондон виграє олімпійський конкурс-2012). По-п’яте, передбачається повністю вирішити проблему транспортування глядачів до стадіону: до «Уемблі» буде підведена нова станція метро і побудована стоянка на 20 тис. машин. На думку А. Крозье, «Уемблі-2» стане гідним наступником «легенди футболу», побудованого 80 років тому всього за 750 тис. фунтів стерлінгів, хоча на ті часи це була дуже велика сума. Новий стадіон, продовжив він, неодмінно стане кращим в світі, перевершивши по зовнішній красі, внутрішньому дизайну і набору сучасних послуг всі раніше побудовані спортивні арени.
Футболістам лондонського «Арсеналу» також набридло виступати на морально застарілій арені «Хайбері». Завдяки наполегливості керівництва, клуб отримав від муніципальних властей лондонського округу Іслінгтон майданчик на будівництво нового стадіону на 60 тис. місць, оскільки старий вміщав всього 38500 (як відомо, в Англії заборонені стоячі місця). Боротьба за виділення території продовжувалася майже два роки. Будівництво нових арен було накладним для акціонерів «Арсеналу». Для розчищення території під стадіон знадобилося переселити в інше місце 80 малих підприємств, спорудити сміттєперергобний комбінат, реконструювати дві станції метро, побудувати за свій рахунок житло для 2,5 тис. лондонців. Тільки витрати на підготовку майданчика склали більше $230 млн., а на споруду самих футбольних арен – близько $390 млн.
АЗІАТСЬКІ ЧУДО-СТАДІОНИ
У останні 40 років азіатські країни, що стали господарями престижних спортивних змагань, дивували світ новизною архітектурних форм і «технічної навороченістю» при будівництві спортивних арен. Пригадаємо багатофункціональний олімпійський комплекс «Йойогі», побудований спеціально до Літніх Ігор-64 в Токіо. Це – один з численних проектів, створених відомим японським архітектором Кендзо Танге.
На будівництво стадіонів до першості світу-2002 з футболу Японія і Корея витратили величезні засоби – близько $5 млрд. (при цьому корейці – близько $2 млрд.). Відмітимо, що всі стадіони були побудовані за проектами місцевих архітекторів. Архітектори Європи і Америки не змогли скласти конкуренції японським і корейським архітекторам. Можливо, це пов’язано з особливостями «архітектурної ментальності» європейських і заокеанських майстрів, які навряд чи були здатні утілити в своїх проектах національний колорит Японії і Кореї.
Кожна з футбольних арен в Кореї обійшлася організаторам в $160-250 млн. залежно від розмірів стадіонів і їх місткості. Самий вражаючий витвір спортивної архітектури – арена на 42,5 тис. місць в місті Согвіпо на курортному острові Чеджудо. Здалеку вона нагадує величезний корабель, що пливе по блакитних хвилях. На думку президента УЄФА Леннарта Юханссона, стадіон в Согвіпо одна з найкрасивіших архітектурних споруд не тільки в Азії, але і в світі. Футуристичний дизайн стадіону доповнюють оригінальної архітектурної форми океанаріум, аквапарк, ринок і безліч ресторанів.
Особливої уваги і окремого опису заслуговує спортивна арена в японському Саппоро. У 1996 році міська влада оголосила конкурс на проект стадіону, де можна було б приймати не тільки футболістів, але і бейсболістів, рок-зірок з їх концертами і художників з виставками. Перемогу в конкурсі отримав архітектор Хироши Хара, який признався, що трудився над проектом заради… власної розваги. У проекті Х.. Хара безліч оригінальних рішень. Так, одна із стін арен є розсувною. Поле для гри у футбол – це симбіоз сталі і бетону, скла, піску і трав’яного покриття. При необхідності це поле можна «загнати» під дах, висота якого 68 метрів. А для появи замість футбольного поля бейсбольного, такого, що знаходиться усередині спортивного комплексу, достатньо натиснення спеціальної кнопки. Загальна площа чудо-арени – більше 300 тис. кв.м. Спорудили «Саппоро Доум» в рекордні терміни – всього за 15 місяців.
Красивий двох’ярусний стадіон на 70 тис. глядачів прикрасив Йокогаму, де і відбувся фінал першості світу-2002 з футболу. Арена займає величезну територію в 70 га – Шин-йокогама Атлетік Плаза. У неї є свій сталевий дах, здатний захистити гравців і спортсменів від дощу і сонця. На стадіоні встановлено два величезні екрани для демонстрації найцікавіших моментів гри. Арена чимось нагадує літаючу тарілку. Біля неї побудували сучасний водний комплекс «Спорт Коммюніті Плаза».
А ось дах стадіону «Міягі» в однойменному місті повністю повторює форму бойового шолома могутнього клану Дате, який правив тут в період феодалізму. Сама Арена розміщена на гористому побережжі і зачаровує своєю архітектурною пишністю.
Стадіон «Великий лебідь» в Ніїгате зобов’язаний своїй назві прозорому тефлоновому даху. Зверху він нагадує розташовані неподалік лагуни, де мешкають лебеді.
СПОРУДИ-РЕКОРДСМЕНИ
Найбільшим стадіоном світу є «Маракана» в Ріо-де-Жанейро на 200 тис. глядачів, який побудували спеціально до чемпіонату світу-1950 з футболу. Бразильці спорудили «цю махіну» всього за два роки і за американські гроші – $800 млн. Дуже великим вважається стадіон в Мексиці «Ацтека» на 115 тис. місць, на якому проводилися чемпіонати світу з футболу в 1970 і 1986 рр.
Один з найдорожчих стадіонів в світі – проект «Уемблі-2». Спорудження нової арени «Міленіум» в уельському Кардіффі обійшлося в $294 млн., олімпійській «Австралії» в Сіднеї-2000 на 110 тис. місць – в $440 млн., а «Стад де Франс» в Парижі, побудованого спеціально до чемпіонату світу-98 з футболу, – в $400 млн.
Спеціально до першості світу-2002 з баскетболу в американському Індіанаполісі ( 300 км. від Чікаго) було оновлено дві арени на 52 тис. глядачів. Одна з них – «RCA Dome» вміщає більше 33,4 тис. фанів, а інша – «Conseco Fieldhouse» – 18,5 тис. Перша була побудована в 1984 році і обійшлася в $183 млн., друга коштувала в 2 рази менше.
Японці спорудили диво-стадіон «Saitama Super Arena», розташований недалеко від Токіо. Йогго унікальність в тому, що арена може трансформуватися, міняючи свою місткість від 22 до 36 тисяч глядачів.
У 1975 році в Новому Орлеані на півдні Америки (штат Луізіана) відбулося відкриття арен «Суперкупол» на 95 тис. глядачів, будівництво якої обійшлося в $180 млн. Критики порівнюють спортивну споруду з величезною суповою мискою. Вражає діаметр куполу – 221 м, а його висота як у 27-поверхової будівлі. Усередині будівлі знаходиться ігрове поле гігантського розміру (площа близько 14.900 кв. м). У будівлі зовсім немає вікон, зате є установка з електронним управлінням для підтримки комфортного для глядачів клімату. На величезних відеоекранах демонструються повтори матчів. Усередині будівлі 15000 освітлювальних приладів і 32 ескалатори. Багато фахівців критикували здійснення гігантського проекту, оскільки дуже великим здавався жителям міста «Суперкупол». Це будівля – багатофункціональна. Вона використовується як стадіон для проведення матчів з американського футболу, змагань з баскетболу і боксу, а також численних зборів і концертів.
В столиці Швеції в кінці 80-х років концертно-спортивний комплекс «Глобус» став архітектурною визначною пам’яткою не тільки міста, але і європейського континенту. Він побудований в південній частині Стокгольма. Проект був профінансований приватними компаніями. За їх розрахунками, зведення великих спортивних арен повинне було пожвавити ділову активність цього району шведської столиці. Його купольная дах, піднятий на висоту 30-поверхового будинку, видно здалеку. Побудували його всього за три роки до чергової першості світу з хокею-89. Величезна біла куля стала «фірмовим знаком» мільйонного Стокгольма. Ця куля (в поперек – 110 м, а у висоту – 85 м), в яку вписана арена, внесена до книги рекордів Гіннеса. Сталева скелетна арматура покрита в нижній частині бетоном, а вище – спеціальними сендвічами з алюмінію з тепло- і звукоізоляцією. Зал може прийняти 17 тис. глядачів. У ньому встановлено 42 дорогих ложі для VlP-персон.
Поряд із спортивною ареною було побудовано ціле містечко з ресторанами, готелями, офісами, житлом і гаражами під землею на 1300 машин.
Відомий італійський архітектор Ренцо П’яно побудував стадіон «Нуово Коммунале» в місті Барі (південь Італії) на 58 тис. глядачів. Як і в музейному комплексі на плато Бобур в Парижі, багато допоміжних елементів споруди винесено назовні. Зовні стадіон в Барі схожий на здоровенну трубу у вигляді еліпса.
Вельми своєрідне архітектурне рішення стадіону в Торонто (Канада). Він нагадує величезну чашу, над якою підноситься 20-метрова башта. Це спортивна споруда обійшлася місту в $427 млн.
Є спортивні визначні пам’ятки і в Україні. Літом 2002 року в центрі Сум відкрився сучасний універсальний манеж вартістю 40 млн. грн. (більше $7,5 млн.), який не має аналогів в Україні. Навіть Київ не може похвалитися таким спортивним об’єктом. Вражає фахівців не тільки архітектурний задум і його втілення. Його спорудили за проектом українських архітекторів сумські будівельні організації всього за 17 місяців. Тут можуть змагатися легкоатлети, волейболісти, баскетболісти, борці. Цей палац по внутрішній спортивній начинці нагадує знаменитий пірамідальної форми палац Берсі під Парижем на 17 тис. глядачів, де проводяться змагання з 22 видах спорту. Манеж в Сумах загальною площею 11300 кв.м (головний зал – 5400 кв.м) відповідає всім технічним і експлуатаційним нормам ІААФ.
СПОРТИВНІ АРЕНИ КИЄВА
Питання спорудження в Києві великого стадіону або обладнаного спортивного майданчика виникло ще в 1914 році. Було намічено розмістити його на території сучасного Пушкінського парку. Але перша світова війна, жовтневий переворот в Росії різко змінили ці плани: всі роботи були припинені. У 1923 році питання про будівництво стадіону було знову підняте. Планувалося побудувати арену на 14 тис. місць на схилах Черепанової гори. Але і цей проект не був здійснений.
Головний київський стадіон на 50 тис. глядачів побудований перед війною, і його відкриття було запановано на 22 червня 1941 року. З відомих причин урочисте введення в експлуатацію стадіону було перенесене. У 60-х роках добудували верхній ярус на 50 тис. Остання реконструкція була проведена в 90-х роках. Україна повинна була виконати вимоги УЄФА у зв’язку з виступом київського «Динамо» в Лізі чемпіонів. Число місць на стадіоні з 100 тис. було скорочене до 83 тис.
