Цивільний кодекс України забороняє називати прізвища осіб, відносно яких чиниться кримінальне переслідування.
Ми і не будемо. В даному випадку досить вказати явище, яке, на жаль, існує. Держава наділяє нотаріуса особливою довірою і надає йому право засвідчувати операції і інші дії, зокрема підписи під довіреністю. Така довіреність дає право на реалізацію від імені довірителя майна на мільйони гривень, представництво в суді або отримання документів.
Щоб продати земельну ділянку, будинок або іншу нерухомість, особа, яка звернулася до нотаріуса з проханням оформити таку операцію від чийогось імені, повинна надати нотаріально завірену довіреність. Якщо така довіреність є, то інший нотаріус з чистим серцем засвідчить купівлю-продаж або дарування майна і нерухомості. Якщо ж мова про подружжя, то при продажі сумісного майна, наприклад земельної ділянки або будинку, нотаріус зобов’язаний вимагати письмову згоду чоловіка на здійснення такої операції. Це письмова згода також повинна бути засвідчена нотаріально.
Але ось приклади. Гр. М. побажала продати свою квартиру. Яким же було її здивування, коли нотаріус заявила, що на продаж квартири існує заборона. Виявляється, квартира знаходиться в заставі під кредит на суму 200 тис. дол. США, отриманий абсолютно незнайомою господині квартири людиною. Операція була здійснена на підставі довіреності. Складно повірити, що працівники банку не розуміли, що квартиру під заставу передає чужа людина, що не має до неї відношення. Але у неї була довіреність.
Гр. Ц. отримала від банку сповіщення на ім’я свого померлого батька про те, що він виступив гарантом погашення кредиту і що його будинок знаходиться під заставою, а заборгованість не погашається. Ц. тут же побігла до знайомого адвоката. Перевірка показала, що у розпорядженні банку знаходиться нотаріально засвідчена довіреність від імені батька Ц., на підставі якої був укладений договір поручительства. Для Ц. все обійшлося, оскільки адвокат тут же з’ясував, що довіреність була засвідчена вже після смерті довірителя. Нез’ясовно – але факт. Втім, пояснення є. Нотаріус засвідчив документ без участі довірителя. У іншому випадку спадкоємці виявили, що їх батько вже після своєї смерті подарував будинок сторонній людині. Так свідчив договір дарування, завірений нотаріусом. Всі ці випадки з практики одного адвоката. Чи не забагато?
Перефразовуючи класика, можемо сказати, що людей в Україні зіпсувало земельне питання. Навколо землі, яка в Україні яляє величезну цінність, піднявся немислимий ажіотаж. Ціни за сотку землі навколо Києва злетіли. Купівля-продаж земельних ділянок здійснюється через нотаріусів, що для деяких з них стало сущим Клондайком.
Ось здавалося б звичайна історія. У Т. і його дружини Т. Е. на праві сумісної власності знаходилося близько 70 земельних ділянок. Т. пішов до іншої жінки, а законна дружина подала до суду позов про розділ майна. Суд з накладенням арешту на майно в забезпечення позову не поспішав. До речі, це тема особливої розмови: чому і як суди інший раз не поспішають забезпечити позов. До моменту розгляду справи з’ясувалося, що Т. все майно вже продав і ділити нічого. Треба мати талант Гоголя, щоб описати німу сцену в засіданні суду, коли все це виплило.
Здавалося б, провернути таке неможливо. Держава придумала реєстри нерухомості, продаж від імені іншої особи може здійснюватися тільки по нотаріальній довіреності, де на варті законності намертво стоять нотаріуси. Проте Т. зумів все обійти. Нотаріуси, що оформляли операції, представили від імені дружини довіреність на право продажу конкретних ділянок, а також (у інших випадках) письмову згоду дружини на такий продаж. Операції здійснювалися в одному з районних центрів Київської області, а довіреність була засвідчена в Києві, в нотаріальній конторі, що знаходиться в елітній частині міста. Дружина Т. розуміла, що і підписи на довіреності (а від її імені їх були десятки), і підписи на письмовій згоді на здійсненні операцій підроблені. Адже вона вперше в житті перетинала поріг цієї контори.
Сама по собі ця справа представляє чудовий психологічний етюд. Кинута чоловіком дружина, що залишилася з двома неповнолітніми дітьми на руках, згідно з угодами, продає земельні ділянки тій жінці, до якої пішов її чоловік.
Інтересу ради я проконсультувався з відомим психологом. Згадавши Фрейда і ще з півдесятка невідомих мені прізвищ, він все ж таки прийшов до висновку, який наші жінки знають і без Фрейда. Це немислимо.
Вже пізніше з’ясувалося, що Т. продав ділянки не тільки від імені своєї дружини, але і від імені інших людей і таким же способом – за допомогою нотаріально завіреного доручення. Більше того, були продані земельні ділянки, що є спадковим майном чотирирічної, тобто неповнолітньої, дівчинки. Тут можна пред’явити претензії і до законодавця. Природно, що така дитина не може самостійно захистити себе. Операції, що суперечать інтересам неповнолітніх дітей, недійсні. Але звернутися до суду буває нікому. В даному випадку майно на неповнолітню дівчинку не було оформлене. Отже, в базах даних дівчинка не числилася власником і її інтереси просто проігнорували. Тим часом ст. 1268 Громадянського кодексу України передбачає, що малолітня дівчинка вважається такою, що прийняла спадок, а отже, є власницею цієї, вже проданої землі. Держава не продумала, як забезпечити превентивний захист майна, якщо спадкоємцями є малолітні або неповнолітні діти. Так хто ж захистить законний інтерес дитини, яка ще не вміє грати в дорослі гри?
Міністерство юстиції, таке строге і вимогливе до нотаріусів і ретельно перевіряюче подібні факти, в описаному випадку обмежилося відпискою, що ці відомості містять ознаки злочину, а тому їх повинна перевіряти прокуратура. Про дівчинку, яка залишилася сиротою, неначе ніхто і не знає. Адже ділянки, що належать їй, коштують мільйони гривень. Вона ж фактично залишилася ні з чим. Міліція і прокуратура проводить перевірки, вирішує питання про порушення кримінальної справи. Хтось може зітхнути з полегшенням: ну ось, все і влаштується. Договори купівлі-продажу будуть визнані недійсними, а винні покарані. На жаль. Досвідчені люди знають, що це не так.
Нотаріуси за освітою – юристи. Вони чудово розуміють, що одні тільки підписи під довіреністю, якщо вона підроблена, для категоричного висновку експерта-почеркознавця, як правило, недостатньо. Звичайно, вони тут же відмовляться надавати свідчення або пояснять, що жінка, яка видала довіреність, була у них з паспортом. Для порушення кримінальної справи вони відмовляться видати які-небудь документи, посилаючись на таємницю нотаріальних дій. Без документів прокурор може відмовити в порушенні кримінальної справи або запропонувати провести додаткову перевірку. А як її провести, якщо нотаріус документів не надає, на виклики слідчого не являється? Виходить замкнуте коло.
Що ж можна зробити? Довіритель повинен не тільки ставити свій підпис на довіреності, але і писати декілька пропозицій з тексту довіреності власноручно. Те саме стосується письмової згоди на відчуження власності. В цьому випадку, у розпорядженні експертів виявляється достатньо матеріалу для категоричного висновку про те, чи дійсно підпис на довіреності належить довірителеві.
Але і після порушення кримінальної справи його перспективи вельми туманні. Відсутність точного висновку графологічної експертизи залишає сумніви, які повинні трактуватися на користь обвинуваченого. В результаті, як правило, кримінальна справа прямує на доопрацювання, всіляко затягується і спускається на гальмах. Нотаріус в кращому разі втратить право здійснювати нотаріальну діяльність. Але коли операції здійснюються на десятки мільйонів гривень, втрата такого права вже неістотна. В цьому випадку надалі можна прожити і на відсотки.
Отже, виявляється, що не всякому нотаріусові можна довіряти. Всі перепони, які встановила держава, щоб не допустити незаконних операцій, ще нічого не гарантують. При нинішньому положенні справ від вашого імені можуть продати будинок, в якому ви живете, земельну ділянку, якою ви користуєтеся, або представлятимуть вас без вашого дозволу в суді на підставі брехливої, але засвідченої нотаріусом довіреності. Людина, що проникла у ваш будинок, яка вкрала ваш комп’ютер або телевізор, може бути засудженою на декілька років. Суди в цих випадках, як правило, нещадні. Але якщо за допомогою нотаріуса у вас вкрали цей самий будинок і все майно, що у вас було, то це цілком може зійти злочинцям з рук. Так, у нас діють приватні нотаріуси, але посвідчення операцій – справа державна. А значить, необхідно виправляти ситуацію. Простий вихід: зобов’язати довірителів власноручно писати текст довіреності, письмової згоди або іншого документа, так щоб цей текст був достатнім для експертів-графологів.
